Антибулінг
В УКРАЇНІ СТАРТУВАЛА КОМПАНІЯ З ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ В ШКОЛАХ
В Україні стартувала компанія з протидії булінгу в школах.
«Не вдавай, що не бачиш», – під таким девізом проходить проект «Стоп шкільний терор».
Його мета допомогти дорослим побудувати міст між ними та дітьми, звернути увагу держави не необхідність законодавчого врегулювання проблеми булінгу та дати конкретні рекомендації батькам, вчителям та самим дітям.
Проект «Стоп шкільний терор» реалізовано Українським інститутом дослідження екстремізму. Партнерами виступили: Уповноважений Президента України з прав дитини, Ювенальна Поліція України, UNICEF та «Мистецький Арсенал».
Проект триває вже більше року. За цей час базі Українського інституту досліження екстремізму проведене перше в Україні аналітичне дослідження з вивчення проблеми булінгу. Підготовлені пропозиції законодавчих змін та проект національної програми з профілактики та протидії булінгу.
Психологічне насилля та терор в сучасному суспільстві вже перетворилися в буденність, норму шкільного життя. Так склалося, що батьки, вчителі та держава звертають увагу на проблему лише тоді, коли відео побиття в школі з’являться в Youtube.
«Розрив поколінь, знецінення ролі родини, підвищення агресії в суспільстві - стають каталізаторами розповсюдження в дитячому середовищі такого небезпечного явища як булінг. 8 з 10 українських дітей стикаються із булінгом в школі. 48% з тих, кого травлять, мовчать про це. 22% – вважають нормою. Дитячі травми залишають глибокий слід у душі кожної людини. Щоб подолати комплекси та невпевненість, набуті у дитинстві, дорослим іноді потрібно пів життя. Багато років в нашій країні було заведено не помічати цієї проблеми. Зрештою ситуація стала критичною. Ми почали проект, щоб звернути увагу суспільства на проблему, яка калічить дитячі долі, а іноді навіть забирає життя», – говорить Галина Герега, голова Українського інституту дослідження екстремізму.
Вирішити проблему шкільного насильства можливо лише шляхом широкого інформування та залучення суспільства.
Фахівці Новоархангельського бюро правової освіти в рамках інформаційної кампанії щодо протидії насильству серед учнів, провели зустріч із дев'ятикласниками Кам'янецької школи.Метою зустрічі є формування у дітей нетерпимості до проявів агресії, розвиток співчутливого ставленнядо жертв насилля та навичок надання і отримання допомоги.Пояснили учням, які види булінгу існують та як діяти в ситуації, якщо вони стали свідком булінгу.Роздали інформаційні буклети.
.
«Не вдавай, що не бачиш», – під таким девізом проходить проект «Стоп шкільний терор».
Його мета допомогти дорослим побудувати міст між ними та дітьми, звернути увагу держави не необхідність законодавчого врегулювання проблеми булінгу та дати конкретні рекомендації батькам, вчителям та самим дітям.
Проект «Стоп шкільний терор» реалізовано Українським інститутом дослідження екстремізму. Партнерами виступили: Уповноважений Президента України з прав дитини, Ювенальна Поліція України, UNICEF та «Мистецький Арсенал».
Проект триває вже більше року. За цей час базі Українського інституту досліження екстремізму проведене перше в Україні аналітичне дослідження з вивчення проблеми булінгу. Підготовлені пропозиції законодавчих змін та проект національної програми з профілактики та протидії булінгу.
Психологічне насилля та терор в сучасному суспільстві вже перетворилися в буденність, норму шкільного життя. Так склалося, що батьки, вчителі та держава звертають увагу на проблему лише тоді, коли відео побиття в школі з’являться в Youtube.
«Розрив поколінь, знецінення ролі родини, підвищення агресії в суспільстві - стають каталізаторами розповсюдження в дитячому середовищі такого небезпечного явища як булінг. 8 з 10 українських дітей стикаються із булінгом в школі. 48% з тих, кого травлять, мовчать про це. 22% – вважають нормою. Дитячі травми залишають глибокий слід у душі кожної людини. Щоб подолати комплекси та невпевненість, набуті у дитинстві, дорослим іноді потрібно пів життя. Багато років в нашій країні було заведено не помічати цієї проблеми. Зрештою ситуація стала критичною. Ми почали проект, щоб звернути увагу суспільства на проблему, яка калічить дитячі долі, а іноді навіть забирає життя», – говорить Галина Герега, голова Українського інституту дослідження екстремізму.
Вирішити проблему шкільного насильства можливо лише шляхом широкого інформування та залучення суспільства.
Фахівці Новоархангельського бюро правової освіти в рамках інформаційної кампанії щодо протидії насильству серед учнів, провели зустріч із дев'ятикласниками Кам'янецької школи.Метою зустрічі є формування у дітей нетерпимості до проявів агресії, розвиток співчутливого ставленнядо жертв насилля та навичок надання і отримання допомоги.Пояснили учням, які види булінгу існують та як діяти в ситуації, якщо вони стали свідком булінгу.Роздали інформаційні буклети.
.
Pianoбой (Дмитро Шуров) випустив пісню та кліп, покликані привернути увагу до проблеми цькування у школі
4 гри проти дитячої агресії в середній школі
Підлітків важливо навчити знаходити свої сильні сторони та опиратися в критичні моменти саме на них, а не на прагнення домінувати, принижувати чи привертати увагу. Також у цьому віці надважливо навчити дітей співпереживати іншим та розуміти чужі емоції. Ось кілька ігор, які допоможуть це зробити.
«Я думаю про тебе так!»
Тривалість — 20 хвилин
Запропонуйте учням сісти в коло. Роздайте кожному аркуш А4 — нехай учні підпишуть його своїм ім’ям та прізвищем. Після цього діти передають аркуш один одному (за годинниковою стрілкою чи проти) так, щоб аркуш опинився у сусіда справа чи зліва.
Завдання — написати щось позитивне про того однокласника, чиє ім’я вказано на аркуші. Після цього діти передають аркуш далі та отримують інший — з новим іменем однокласника.
Гра продовжується доти, доки до кожного не повернеться його аркуш. Для зручності можна об’єднати клас у два кола: тоді учні швидше закінчать писати та отримають зворотний зв’язок від однолітків.
Який ефект?
У кожного з нас бувають кепські дні, коли здається, що все і всі проти нас. У такі періоди дітям варто ставити собі запитання: «А яким мене бачать мої однокласники?», «Що мені вдається добре?», «Чим я вирізняюся серед інших?»
Відповіді на ці запитання допоможуть учням знайти орієнтири: відкрити, якими рисами вони володіють, зауважити, що однолітки помічають їхній прогрес в улюбленій справі чи вивченні предмета.
Це допомагає формувати позитивну атмосферу в класі. Кожен почувається залученим. Розуміння своїх сильних сторін та позитивна оцінка зі сторони дають змогу підліткам у кризових ситуаціях опиратися саме на це. Шукати ресурси в собі, а не зриватися на оточуючих.
«Найдорожча річ»
Тривалість — 20-40 хвилин
Запропонуйте учням принести з дому ту річ, яка для них є найважливішою. Це може бути книга, привезена із сімейних мандрів, чи брелок, який подарував дідусь. Немає значення, якої сфери стосуватиметься річ. Важливо, щоб учень відчував емоційну прихильність до неї, міг пояснити, чому приніс саме її.
Розпочніть першим. Розкажіть про річ, яку принесли ви, поясніть, чому вона дорога для вас. Може, з нею пов’язана кумедна чи детективна історія. Далі дайте слово учням. Нехай вони обміняються історіями. А після розповіді покладуть річ до спільної купки. Ці речі варто потримати у виділеному місці до кінця уроку.
Який ефект?
Вміння співпереживати — надважливе для підліткового віку. Такі вправи дають змогу пережити з однолітками моменти їхнього життя. Це допомагає учням побачити в однокласниках у першу чергу людей: зі своїми страхами, радощами та перемогами. Розуміння того, що ти такий не один, допомагає дитині рідше докоряти собі і навчає шукати підтримки в інших.
А вчитель, який перший розкривається дітям, демонструє, що відкритість та вміння ділитися тим, що важливо, має місце в сучасному світі. Звичайно, рівень довіри до дітей та зміст історії цінної речі ви можете визначити самостійно. Адаптуйте історію та важливі висновки до віку учнів.
«Останнім часом мене дуже злить…»
Тривалість — 10 хвилин
Запропонуйте учням написати лист про те, що останнім часом їх виводить з рівноваги чи дратує. Можна розпочати лист так: «Останнім часом я злюся, бо…», «Мені не подобається, що…», «Мене дістало те, що…»
Заохочуйте дітей бути щирими та пообіцяйте, що цей лист ніхто не побачить. На написання передбачено 5-7 хвилин. Після цього, за командою «Старт!» нехай учні порвуть листи на дрібні клаптики.
Який ефект?
Написання того, що дратує, допомагає вивільнити частину негативних емоцій. Навіть саме називання тих чи інших емоцій та їхніх причин вже є допомогою, бо сприяє адекватному прояву негативу. Тобто людина обирає такий спосіб для виявлення емоцій, який є безпечним для неї та оточуючих.
«Коли я злюся, мені допомагає…»
Тривалість — 10-15 хвилин
Розкладіть у різних частинах класної кімнати аркуші паперу, на яких написані різні твердження. Наприклад, «Поговорити з кращими друзями/батьками», «Побути наодинці», «Зайнятися спортом», «Поплакати», «Послухати музику».
Запропонуйте учням обрати одне з тверджень, яке буде їхньою відповіддю на запитання: «Коли я злюся, мені допомагає…» Нехай учні стають поряд із твердженням, яке близьке їм за значенням та змістом.
Після цього зробіть коротке обговорення: чому ви обрали саме це твердження? Чим ваш метод дієвий? Що ще, крім згаданих методів, може допомогти, коли ви сердиті чи роздратовані?
Який ефект?
Розуміння того, що є конкретні методи самодопомоги, дуже важливе в кризові моменти. Діти не будуть вигадувати з нуля алгоритм дій, а пригадають, що говорили їхні однолітки, та пошукають додаткові методи допомоги собі під час роздратування. Ігри такого типу розвивають навички самоспостереження та аналізу своїх реакцій.
